ЧЛЕНИ ГУРТКА, СНІГУР АНАСТАСІЯ ТА БУДЯК РАДМІЛА, ПОДАЛИ ЗАЯВКИ НА УЧАСТЬ У КОНКУРСІ "Я ГОРДИЙ ТИМ, ЩО УКРАЇНЕЦЬ". АНАСТАСІЯ ПРЕДСТАВИЛА НА РОЗГЛЯД КОМІСІЇ ОПОВІДАННЯ "НІХТО Й НЕ БАЧИТЬ, ЯК СИРОТА ПЛАЧЕ", А РАДМІЛА 4 ВІРШІ: "УКРАЇНІ", "ПІД ДЕБАЛЬЦЕВО В КОТЛІ", "ПЕРЛИНИ ЦВІТ" ТА "КАМ'ЯНКА".

Ніхто й не бачить, як сирота плаче…

Сидить у бур’янах і грається. Цілий день у степу – ніхто й не бачить, що він робить. Жилося сім’ї Тараса важко: через поневолення батьків діти були недоглянуті, хата маленька. Билися тато з мамою як птаха в клітці, єдина підмога в неньки була – це Катря, найстарша сестра Тараса, найстарша по господарству, поки батьки в полі. Їй потрібно було слідкувати за меншими та худобою, готувати й прибирати, але й сама  вона  ще дитина, тож часу в неї майже  не було, щоб угледіти, де носить малого Тараса.

         А хлопчика не цікавили забавки однолітків, його манив навколишній світ, який для нього був такий незрозумілий і дивний. Тарасу кортіло більше дізнатися, його цікавило довкола все.  І взагалі, виростав хоч до рани прикладай хороший, мовчазний і завжди в чомусь замислений. Хлопчика рідко бачили біля хати, він завжди був де-інде: біля кузні діда Панаса, при дорозі коло кобзаря, в левадах під деревом. Краєм вуха чув розмови дорослих. Якось долетіло, нібито є на краю землі залізні стовпи, що підтримують небо, так він пішов їх шукати у степ. Заліз на високу могилу, дивитися – нічого немає! «Темніє, –  думає він. – Та ні! Піду, мабуть, завтра пошукаю ті стовпи, а братам і Катрусі скажу, що бачив їх.» Покотився він з могили і вирушив додому. Коли бачить аж їдуть шляхом подорожні. Вони, дивуючись, що таке мале поночі одне, спитали в нього:

– Куди ти йдеш?

А Тарасик відповідає:

– В Кирилівку!

 – Та Кирилівка не там, зовсім з іншого боку! Сідай у віз, підвеземо! 

Так і потрапив Тарас знову додому. Прийшов, а сім’я вже вечеряє. Катруся стоїть біля дверей, не їсть, голову рукою підперла,  коли бачить – Тарас повернувся!

– Волоцюго, де ти блукав? – і посадила його собі на коліна. Пригорнула Катруся голову малого до грудей і прошепотіла:

– Рідненький, не ходи від хати далеко.

 Потім Катря поклала Тараса на лаву, прикрила ряденцем, ласкаво поцілувала. А хлопець згадав, що хотів розказати сеструні про стовпи, які хотів побачити. «Вони напевно оце дальше мене ходили, що бачили…», – подумав, але тяжкі повіки насувалися на очі, а думки роїлися десь уже вві сні: як знайти ті стовпи. Вони то ставали якісь велетенські і насувалися темінню над його головою, то зривалися ввись блакиттю, запалюючись на вершині яскравим сонцем, ніби пророкуючи майбутнє Тараса.   

 Перлини цвіт

Перлини цвіт ви бачили коли?

А я і бачила, і чула!

Переливався і дзвенів,

І розпускався, і летів!

То золотом по хвилях слався,

То плив в нетлінне майбуття;

Він мінився і розвивався,

І всіх просив про каяття,

Бо на землі, де він зродився,

Боявся впасти в забуття.

Перлини цвіт ‒ Шевченка слово,

Воно в серцях наших горить

І кожен час в новій обнові

Красою сяє і дзвенить.

Пророче слово нам лунає

Мов відголосся голосів

Народ, що будить й підіймає,

І хуторів, і міст, і сіл!

Здіймайся, слово Кобзареве,

Лети палаючим вогнем!

Розлийся перлами вишнево!

Розтни  невігластво мечем!

Тарасе, прикро, що немає

Тебе сьогодні в трудний час

Бо хто, крім тебе, добре знає,

Які слова пробудять нас.

Україні

Хворію я тобою,Україно!

Ти ж така квітуча і жива.

Нащо  тебе нищать,Україно?

Де взялося кровопролиття?

Нащо нам ці війни, ці страждання,

Нащо нам такий пекучий біль?

Це все для щасливого єднання,

Чи для розпачу,п'янкого, наче хміль?

Скільки душ злетіло вже у небо,

Скільки їх покинуло свій дім.

Вони билися за нашу Батьківщину,

Вони йшли, не боячись врагів.

Тяжко матерям, хто має сина,

Вони ждуть його,напевно, кожну мить.

І вони здіймуть всю Україну,

Щоб з дитиною хвилиночку прожить.

Знаю я, моя ти Батьківщино,

Подолаємо усе це навіки,

Аби жити мирно і щасливо,

Ми у єдності лишимось назавжди.

Адже ми проходили колись вже

Знищені міста і смерть синів –

Це було улітку в сорок перший,

Та тоді німецький стяг білів!

Поряд йшли грузини й білоруси,

Щоб порятувати рідний край,

І ніхто вкраїнців не примусив

Захищати на Росію шлях!

Мабуть, руські браття призабули

Що заповіли наші діди:

Аби ми ніколи не відчули

Подиху холодного війни!

Кам'янка

О Кам'янка – і серце розквітає,

Бо це земля моїх дідів, батьків.

Шепоче гай разом із небокраєм,

Й багряне сонце мчить поміж полів.

Тут височіє рідний наший парк,

І Тясмин протікає мимоволі

Та хвилею дає нам добрий знак,

Краплинками спускаючись в долоні.

Він омива кришталем береги,

А в річку спогади спускаються із неба.

У Тясмині дзеркальному чарують вечори,

І зорі сиплються крізь стомлені дерева.

Так, Тясмин є для мене дорогим,

Адже дитинства проминули спільні роки.

Хоч подих берега здається мовчазним,

Проте запам'ятаю Тясмин цей широкий.

В прогулянці по березі проходили літа.

Тут перша зустріч відбулася в когось.

Колись була і річка  молода,

Та теж спливла роками за свідомість.

Під Дебальцево в котлі…

Під Дебальцево тривають

Зіткнення запеклі:

Україна у вогні,

А Донбас у пеклі!

Рання зіронька встає –

Війна дань збирає.

Летить звістка матері:

Сина вже немає.

Не плач, мамо, не журися:

Бог з небес все бачить.

До схід сонця помолися:

Хай мені пробачить.

Що не встиг найдальш від хати,

Рідної землиці

Закопати супостата

Без святой водиці!

     

ЧЛЕНИ ГУРТКА "ДИВОГРАЙ" ВЗЯЛИ УЧАСТЬ У КОНКУРСІ "ІЗ БАТЬКІВСЬКОЇ КРИНИЦІ", ПРЕДСТАВИВШИ КРАЄЗНАВЧО-ДОСЛІДНИЦЬКУ РОБОТУ "РЕГІОАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРИГОТУВАННЯ ДО ВЕСІЛЛЯ ТА ДІВИЧ-ВЕЧОРА НА КАМ'ЯНЩИНІ". ГРУПА СКЛАДАЛАСЯ З 6 ЧОЛОВІК: БУДЯК Р., ВАСИЛЕНКО К., ГНЄДІН А., КАСЯН Я., СТАЩУК Ю., ЯРЕМА Ю.

Головною особливістю нашої експедицій була пошуково-дослідницька спрямованість на збір етнографічних та фольклорних  матеріалів рідного краю. В основу роботи покладено огляд предметів матеріальної культури, збір фольклорно-етнографічного матеріалу.

Організація і проведення нашої експедицій складалася з трьох етапів: підготовчого, польового, обробки зібраного матеріалу і звіту. Тему запропонувала  керівник гуртка «Дивограй» Кунцевич О. І.: «Регіональні особливості приготування до весілля та дівич-вечора на Кам’янщині». Було створено ініціативну групу в кількості шести учасників: Будяк Р. М., Василенко К. В., Гнєдіна А. В., Касяна Я.І., Стащук Ю. В., Яреми Ю. І.  Ми повинні стати в певній мірі першовідкривачами, що підвищив наий інтерес до пошуку і дослідження.

Підготовчий етап експедиції включав матеріально-технічні й організаційні питання: ми ознайомилися з метою і завданнями експедиції, визначили індивідуальні теми кожного, провели попереднє планування на кожний день, ознайомилися з районами експедиції (селами Кам’янщини) шляхом опитування людей, які побували в цій місцевості, підготували туристичний маршрут.  Польові дослідження мали провести проведено в таких селах: Катеринівка, Тимошівка, Ревівка, Юрчиха, – та в місті Кам’янка.

У процесі підготовки до експедиції було проведено практикум у класі й бібліотеці. Його метою було – сформувати вміння і навички роботи з довідковою краєзнавчою літературою, періодикою рідного  краю. У підсумку ми навчилися знаходити потрібну літературу, робити виписки, посилання. складати бібліографію за темою дослідження, складати бібліографічні карточки, анотації книг, тези краєзнавчого змісту.

Дозвіл на проведення експедиції, як і на похід, дала директор школи і педагогічна рада. Вони затвердили маршрут, район і план роботи експедиції. Закінчилася підготовка до експедиції складенням наступної програми:

1. Тема експедиції, перерахунок питань, матеріалів, які потрібно дослідити, зібрати.

2. Мета експедиції.

3. Маршрут, район роботи.

4. Час роботи експедиції в цілому і на окремих ділянках маршруту.

5. Склад експедиційної групи і перерахунок завдань для пошукових груп і окремих членів експедиції.

6. Короткі методичні поради за темами, які розкривають особливості досліджень.

Поряд з тим готувалися різні допоміжні документи експедиції: опитувальники, пам’ятки, анкети тощо – адже при організації експедиції важливо мати два питання: що вивчати і як правильно організувати вивчення .

Польовий етап експедиції включав у себе наступні види робіт: підбір інформаторів, запис згадок, анкетування, особистісний огляд і фіксацію предметів матеріальної культури, занесення їх в польовий опис. Успіх нашої роботи залежав від цілеспрямованого характеру збору матеріалу.

Індивідуальні теми, які ми отримали при підготовці дали можливості здійснення хоча і невеличких, але особистих відкриттів, проведення дійсної пошуково-дослідницької діяльності під керівництвом Кунцевич О. І.

Щоб свідчення були достатньо повні і змістовні, ми підготувалися заздалегідь: старанно підбирали інформаторів, складали питання для майбутньої з ними бесіди. Записуючи згадування, уважно ставилися до фактів: правильності вимови в певному регіоні,  імен, географічних назв, адрес осіб, які згадуються інформаторами. Щоб свідчення були точними і більшими повними,  опитували три-чотири інформатори в різних місцях населеного пункту.

Зібрані матеріали систематизувалися і класифікувалися. Третій етап у проведенні експедицій – це обробка матеріалів. Вона включала наступні види робіт:

1) оброблення записів особистих спостережень, згадувань, замальовок, фотодокументів, написання доповіді, реферату з теми дослідження;

2) участь у підготовці до конференції школи за підсумками роботи експедиції, перегляд слайдів;

3) друк фотографій, текстів пісень, примовок, підготовка фонозаписів усної народної творчості.

4) участь у районній краєзнавчій конференції.

РЕЗУЛЬТАТИ ІНТЕРНЕТ-ОЛІМПІАДИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ
Відповідно до Положення про обласну очно-дистанційну олімпіадну школу «Інтелектуальний резерв Черкащини» 28 жовтня 2016 року учні 8-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів району виконували завдання обласної Інтернет-олімпіади з української мови і літератури. 

Учні Кунцевич О. І. зі 100 можливих набрали:

Чапенко Анастасія, учениця 11-А класу, - 81 бал;
Стащук Юлія, учениця 10-Б класу, - 90 балів;
Василенко Катерина, учениця 10-Б класу, - 70 балів;
Ярема Юлія, учениця 10-Б класу, - 48 балів