"...Прочитавши всі до кінця, Адачи-сенсей засміявся.
- Відмінні твори. Там, звідки вони взялися, має бути сховано ще
чимало скарбів.
- Це ви про що?
- Це я про те, що, мабуть, були й інші хороші твори, та ти їх
прогледіла. І прогледіла не тільки твори, а й тих, хто їх пише. Взяти,
наприклад, Тецудзо Усуї з твого класу, - сказав раптом Адачи. - Ти, напевно,
голову ламаєш, як з ним впоратися. А з мого досвіду, якраз в таких дітях і
заховані справжні скарби.
Такого повороту Котана-сенсей не очікувала. Те, що Адачи чув про
випадок з Тецудзо, - не дивно. Але те, що він знав ім'я та прізвище хлопчика з
чужого, та ще й наймолодшого класу, в школі, де вчиться дві з гаком тисячі
учнів! Просто неймовірно.
Їй частково лестило, що Адачи добре відгукнувся про її учнів,
але вона все одно не зрозуміла, про що він говорить, до чого веде.
"Може бути, Тецудзо і набитий скарбами, але що це за скарби
такі? Хлопчик не вміє ні писати, ні читати. Він і говорити-то до пуття не вміє. Уже
й не знаю, що там в ньому заховано ", - думала вона в той день по дорозі
додому..."
"На наступному уроці діти вчилися писати твори. Для вчителів це був один із найскладніших предметів,
тому подивитися на урок Адачи прийшло чоловік десять викладачів. Вони
розташувалися уздовж задньої стіни. Ота-сенсей і Оріхаші-сенсей час від часу
щось записували в свої зошити.
Ця
сила-силенна гостей, схоже, анітрохи не бентежила другокласників - діти як
зазвичай сиділи за партами й слухали улюбленого вчителя.
- Ну що ж, зараз я вам зроблю
пропозицію, від якої важко відмовитися, - почав Адачи, немов продавець, що
заманює покупців.
- Я буду навчати вас писати хороші твори одним махом і
без зайвих мук.
-
Обманщик. А хто казав, що щоб написати гарний твір, потрібно помучитися ?! -
сказав хтось із учнів. Сором'язливістю в цьому класі явно ніхто не страждав.
-
Звичайно, потрібно помучитися. Тому-то я і говорю, що від моєї пропозиції вам
буде важко відмовитися. Ясно?
-
Добре, що до нас сьогодні стільки вчителів прийшло. Якби не вони, ви б нам
нічого не розповіли.
-
Що-о? Які ще вчителі? Ця ось купка шмаркачів? Ні, вони тут взагалі ні до чого.
Ось
так Котана-сенсей і всі інші вчителі виявилися зараховані в розряд шмаркачів.
Діти засміялися й почали співчутливо озиратися на гостей. Ті зніяковіло посміхалися.
- Отже, я витратив
багато років, щоб опанувати майстерність, секрети якої я відкрию вам сьогодні,
- тепер Адачи говорив, як бродячий ілюзіоніст. - Правду кажучи, я б вважав
за краще цього не робити, але ви всі такі чудові, що, поклавши руку на серце, я
ділюся з вами своїми дорогоцінними знаннями. Вони допоможуть вам не тільки
навчитися однією лівою писати відмінні твори, а й на раз оцінювати твори інших.
До того ж цьому, щасливці, я навчу вас задарма!
Другокласники
вони і є другокласники - зачаровані промовою Адачи, діти слухали його,
розкривши роти.
Зазвичай під час уроку
завжди хтось базікає, відволікається сам і відволікає інших, заважаючи вчителю
працювати. Будь-який учитель так чи інакше зіштовхувався з цією проблемою. Але в
класі Адачи цієї проблеми не існувало.
- У
творі погані хлопці живуть пліч-о-пліч з хорошими. Все, що нам потрібно
зробити, - це знайти поганих хлопців і виштовхати їх геть. Тоді у нас
вийде гарний твір. Все дуже просто.
Адачи
роздав дітям приклади творів.
- Кенжі, прочитай нам перший твір.
- "Я встаю о сьомій
ранку. Кожен день ходжу на заняття з підготовки до шкільної спартакіади.
Сьогодні мама взяла мене з собою в магазин. Татко повернувся додому
опів на дев'яту вечора. Ми подивилися телевізор і лягли спати".
Кенжі закінчив читати, і
всі засміялися. Діти відчували, що цей твір нікуди не годиться.
- Акіра, читай наступний
твір.
- "Я йшов зі школи й побачив, як в
одному місці на дорозі туди-сюди їздить бульдозер і щось лагодить. Я вирішив на
нього подивитися і, поки дивився, раптом подумав, що якщо він мене задавить, то
я стану пласким, як коржик. Потім бульдозер зупинився. Я помацав дорогу ногою,
в тому місці вона була гаряча. Я так і не зрозумів чому. Там не було ніяких
електрошнурів. Дуже дивно ".
- Ну ось, а тепер я вам
поясню, хто у нас погані хлопці, а хто хороші. Почистіть вуха і слухайте мене
гарненько.
З цими словами Адачи
написав на дошці в стовпчик:
-те, що я зробив
- те, що я побачив
- те, що я відчув
- те, що я подумав
- те, що я сказав
- те, що я почув
- інше
Напроти першого рядка він поставив жирний
хрестик. А напроти всіх інших - галочки.
- Адачи-сенсей, значить,
"те, що я зробив" - і є поганий хлопець? - не витримав один з учнів.
- Саме так, - переконливо
сказав Адачи. - А тепер давайте ще раз подивимося на перший твір, який вас так
насмішив. "Я встаю о сьомій ранку" - це "те, що я зробив",
"те, що я побачив" або "те, що я подумав"?
- Те, що я зробив! -
хором відповіли діти.
- Отже, ми знайшли
поганого хлопця. Ставте йому хрестик.
Діти радісно намалювали хрестик.
- Далі: "Кожен день
ходжу на заняття з підготовки до шкільної спартакіаді". Це у нас хто?
- Це поганий хлопець!
Тому що знову "те, що я зробив".
- Ну, значить, і йому
хрестик. "Мама взяла мене з собою в магазин"?
- Поганий, поганий!
Адачи-сенсей помовчав,
даючи дітям можливість трохи пошуміти.
У підсумку всі
пропозиції в першому творі отримали по хрестику. Діти були вражені.
- Ви ж сказали, що якщо викинути поганих
хлопців, то вийде гарний твір. Але якщо їх викинути, то від цього твору нічого
не залишиться!
- Тому такі твори писати
не треба. Скільки б ви пропозицій не написали, все одно їх всі треба буде
викидати. Як писати таке, вже краще залишитися вдома й виспатися як слід.
Діти зареготали.
У другому творі всі пропозиції отримали по
галочці. Казуо, так звали хлопчика, який його написав, страшенно зрадів. До
цього він сидів як на голках - все боявся, що твір виявиться поганим.
- Є ще одна дуже важлива
річ. Намагайтеся її запам'ятати. Бувають хороші люди, а бувають погані. Але
якби не було поганих, то ніхто б не знав про хороших, що вони хороші. Так і в
творі - якщо будуть тільки хороші хлопці, вийде нецікаво. Тому, щоб написати
цікавий твір, треба залишити в ньому пару-трійку поганих хлопців.
Адачи знає свою справу. Адже якщо в тексті
не залишиться жодної пропозиції типу "те, що я зробив", твір взагалі
може не вийти, і про це дітей треба попередити заздалегідь.
- У творі відразу видно,
хто поганий, а хто хороший. Але в житті все не так просто. Хтось здається нам
хорошим, а виявляється поганим. Хтось, навпаки, хороший, але всі думають про
нього погано ... - в репліці Адачи пролунав сарказм, явно розрахований на
присутніх вчителів.
Оріхаші-сенсей не
стримався і зареготав..."
